«    Травень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031 
Психологічна служба
Психологічна служба
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ
ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАКЛАДУ


- проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;
- консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;
- корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;
- допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації;
- психологічний супровід обдарованих дітей;
- психологічний супровід новоприбулих дітей;
- визначення психологічної готовності дітей 5-річного віку до навчання у школі.
ЩО РОБИТЬ ДИТЯЧИЙ ПСИХОЛОГ?




Розвиваючі заняття

За допомогою розвиваючих психологічних ігор психолог допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Найчастіше розвиваючі психологічні заняття проводяться з групою дітей, тому дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, вільно почуватися в колективі.

Психодіагностика

Мета психодіагностики - визначити об'єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.). Ви, мабуть знаєте, що для діагностики дорослих використовують тести. Для дітей теж використовують тести, але особливі – дитячі. Психолог може попросити вашої дитини щось намалювати, пограти з ним в захоплюючу гру – а насправді ж за допомогою цих дій збере необхідні дані. Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик.

Корекційно-відновлювальна робота

За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережила сильний стресс.
Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія. Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія. Гра, малюнок, казка - всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках психолога потужним засобом допомоги.

Консультування батьків та сімейне консультування

У психологів є така аксіома «Проблеми маленьких дітей - це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації, навколишнього дитини.Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об'єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.
Підготовка дитини до дитячого садка.
1. Переконайтеся у власній впевненості, що дитячий садок необхідний для вашої сім’ї саме зараз. Дитина добре відчуває, коли батьки сумніваються в доцільності "Садівського" виховання. Будь-які ваші коливання вінл використовує для того, щоб чинити опір розлученню з батьками. Легше і швидше звикаються діти, у батьків яких немає альтернативи дитячому саду.
2. Розкажіть дитині, що таке дитячий сад, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб маля пішло в дитячий садок. Наприклад: «Дитячий садок це такий красивий будинок, куди мами й тата приводять своїх малят. Я хочу, щоб ти познайомився і подружився з іншими дітьми і дорослими. У садку все пристосовано для дітей. Там маленькі столики і стільчики, маленькі ліжечка, маленькі раковини для вмивання, маленькі шафи, багато цікавих іграшок. Ти все зможеш розглянути, доторкнутись, пограти з цими речами. У саду діти їдять, гуляють, грають. Я дуже хочу піти на роботу, мені це цікаво. І я дуже хочу, щоб ти пішов в дитячий садок, щоб тобі теж було цікаво. Вранці я відведу тебе в садок, а увечері заберу. Ти мені розповіси, що у тебе було там цікавого, а я розповім тобі, що у мене цікавого на роботі. Багато мам і тат хотіли б відправити до цього садка своїх дітей, але беруть туди не всіх. Тобі пощастило, восени я почну водити тебе туди. Але нам потрібно підготуватися до цього. Купити всі необхідні речі, приготувати "радісну коробку", вивчити ім*я вихователів і правила дитячого садка.
3. Проходячи біля дитячого садка, з радістю нагадуйте дитині, як йому повезло — восени він зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і близьким у присутності маляти про свій успіх, говорить, що пишаєтесь своєю дитиною, адже її прийняли в дитячий садок.
4. Розкажіть дитині про режим дитячого садку: що, як і в якій послідовності, віна робитиме. Чим детальніше буде ваша розповідь і чим частіше ви її повторюватимете, тим спокійніше і упевненіше відчуватиме себе ваше дитя, коли піде в садок. Запитуйте у маляти, запам'ятав і він, що робитиме після прогулянки, куди складати свої речі, хто йому допомагатиме роздягатися, що він робитиме після обіду. Питаннями такого роду ви зможете проконтролювати, чи добре дитина запам'ятала послідовність подій. Малят лякає невідомість. Коли дитя бачить, що очікувана подія відбувається, як і було обіцяно, віна відчуває себе упевненіше.
5. Побалакайте з дитиної про можливі труднощі, до кого віна може звернутися за допомогою, як віна це зможе зробити, Наприклад: "Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи: "Я хочу пити", і Ганна Миколаївна наллє тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це». Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на першу вимогу і так, як віна хоче. Поясніть, що в групі багато дітей і інколи її доведеться почекати своїй черзі. Ви можете сказати маляті: "Вихователь не зможе одягнути відразу всіх дітей, тобі доведеться трохи почекати». Спробуйте програти всі ці ситуації з дитям будинку. Наприклад, ви — вихователь, а ведмежа, за якого вам теж доведеться говорити, просить пити.
6. Приготуйте разом з дитиною «радісну коробку», складаючи туди недорогі речі. Це можуть бути невеликі іграшки, привабливі для вашого дитини і вже точно будуть радувати інших дітей, коробочки з вкладеними в них забавними предметами: красиві паперові серветки або латочки з тканини, приємні на дотик; книжки з малюнками. Можливо, ви вмієте складати орігамі, тоді сміливо відправляйте в «радісну коробку» паперового журавля або собачку. За літо ви наповните коробку. Тоді восени вранці вам простіше буде відправляти дитину в дитячий садок: з іграшкою веселіше йти і простіше зав'язати стосунки з іншими дітьми.
7. Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не віднімати іграшки; пропонувати свої іграшки, робити послуги іншим дітям.
8. Дитя звикне тим швидше, чим з великою кількістю дітей і дорослих зможе побудувати стосунки. Допоможіть йому в цьому. Познайомтеся з іншими батьками і їх дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашої дитини на ім*я.
9. Чи знаєте ви, що чим краще будуть ваші стосунки з вихователями та іншими батьками і їх дітьми, тим простіше буде звикнути вашій дитині.
10. Будьте поблажливі і терпимі до інших. Досконалих людей немає. Проте, прояснювати ситуацію, що турбує вас, необхідно. Робіть це в м'якій формі або через фахівців. У присутності дитини уникайте критичних зауважень в адресу дитячого садку і його співробітників. Ніколи не лякайте дитину дитячим садом.
11. В період адаптації емоційно підтримуйте дитину. Тепер ви проводите з ним менше часу. Компенсуйте це якістю спілкування. Частіше обіймайте дитину. Скажіть маляті: «Я знаю, що ти нудьгуєш без мене, що тобі буває страшно. Коли відбувається щось нове, завжди спочатку страшно, а потім звикаєшся і стає цікаво. Ти молодець, ти сміливий, я пишаюся тобою. У тебе все вийде».
12. Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, і йому простіше буде відпускати вас.
13. Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може потрібно до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани. Краще, якщо на цей період в сім'ї буде можливість підстроїтися до особливостей адаптації свого маляти.
14. Якщо через місяць ваша дитина ще не звикла до дитячого садука перевірте список рекомендацій і спробуйте виконати ті з них, про які ви забули.
15. Якщо ви продовжуєте мати потребу у контакті з фахівцями, педагоги і психологи дитячого садка чекають вас! Як показує досвід, позитивний ефект має наступна практика введення дітей в групу дитячого саду з врахуванням прогнозу міри адаптації кожного дитяти.

ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?


Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих?
Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо.
Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.
Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».
Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».
І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!

Поради батькам щодо профілактики виникнення страхів у дітей


1. Кожного дня потрібно виділяти час на спілкування із сином чи донькою віч-на-віч, давати їм змогу поділитися з вами своїми таємницями, тривогами, попросити поради, допомогти.
2. У ставленні до дитини слід орієнтуватися на її позитивні якості. А вони є в кожної дитини, тільки в когось можуть бути приховані від не досить уважних очей дорослого. Тож відшукуйте їх у свого малюка і плекайте, якомога частіше хваліть, підбадьорюйте, схвально сприймайте те, що він робить.
3. Повідомляючи дитину про певну вимогу чи заборону, робіть це у дружній формі, м’яко, без примусу або тиску.
4. Не можна вдаватися до примусу і під час годування дитини. Не слід нав’язувати їй того, чого вона не хоче їсти.
5. Фізичні покарання не можуть бути нормою і плануватися заздалегідь як метод виховання. Вони допустимі, якщо поведінка дитини спричинила емоційний зрив дорослого, абсолютно щиро, без розрахунку на « педагогічний ефект ». Це може мати навіть позитивний результат, адже дитина побачить батька чи матір, не захищених педагогічною бронею, а як рівних собі й більш близьких.
6. Страхи перед засинанням часто свідчать про те, що сфера несвідомого в дитини тяжіє до тіснішого контакту з матір’ю. Тож не варто намагатися за будь-яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці. Якщо дитина прагне відчувати поруч із собою дорослого, її бажання треба задовольнити.
7. Позитивний приклад батьків, які володіють своїми емоціями, - передумова успішного подолання дитиною своїх страхів. Тож поділіться з нею спогадами про власні дитячі страхи, розкажіть, як ви з ними боролися й перемогли. Слід також якомога частіше пояснювати, що в житті немає нічого страшного, що мама й тато сильні, а в разі небезпеки завжди захистять.
8. Навчаючи дитину малювати (писати), краще використовувати простий олівець із гумкою на кінці, щоб вона будь-якої миті могла витерти те, що вийшло невдало (усувається страх неуспіху).
9. Намагайтеся розширювати коло людей, до яких дитина не байдужа, за яких щиро переживає: в такий спосіб вона зможе переключитися зі співчуття до себе на співчуття до інших, що зменшить її страхи.
10. Не варто дозволяти дитині переглядати фільми жахів, оскільки, на відміну від дорослих, малята ще не вміють чітко розрізняти вигадку й реальність, а в особливо напружені моменти забувають, що все, показане на екрані, насправді не існує. Але якщо ви помітили, що сцени жорстокості викликають у дитини особливий інтерес, варто замислитися над цим і навіть звернутися до психолога: такі симптоми можуть свідчити про наявність у дитини садистських нахилів, які треба усунути на ранньому етапі розвитку!
11. Реакцію страху можна іноді передбачити і запобігти їй. Так, скажімо, перед відвідуванням зоопарку радимо розповісти дитині, що не всі звірі там хороші й добрі, є також дикі та страшні. Тоді раптова агресивна реакція хижака не викличе в дитини переляку.
12. слід зауважити, що частіше бояться діти, яким бракує позитивного спілкування з батьками: їм мало читають, з ними не граються, рідко голублять, а натомість часто вдаються до повчань і погроз, надто раціонально підходять до емоційного життя дитини.
13. Найменше страхів помічено в дітей, які ростуть у родинах, де батьки самі менше бувають стурбовані, тривожні, не оточують малюка надмірною опікою. У таких родинах панує оптимістичний бадьорий настрій.
скачать софт
Які додаткові гуртки і заняття в нашому садку потрібні дітям?